Точка турботи: запис ефіру про психічне здоров‘я з психологинею проєкту ...

Щодо реалізації проєкту психосоціальної підтримки дітей

 

Психосоціальна допомога дитині під час війни: результати дослідження про виклики й можливості для представників шкільних психологів та соціальних педагогів

https://prosvitcenter.org/library/psykhosotsialna-dopomoha-dytyni-pid-chas-viyny-rezultaty-doslidzhennia-pro-vyklyky-y-mozhlyvosti-dlia-predstavnykiv-shkilnykh-psykholohiv-ta-sotsialnykh-pedahohiv/

Тиждень турботи психологічний проєкт

https://ngo.kh.ua/dzvinok_turboty

http://monmetod.in.ua/attachments/article/

http://monmetod.in.ua/attachments/article/

https://youtu.be/jyJsnOlD8gs?si=mdknCySjUbv-fYRo

Місяць обізнаності про ментальне здоров’я - Ти як?

 Як повідомляв Укрінформ, Всеукраїнська програма ментального здоров'я “Ти як?” була започаткована за ініціативи Олени Зеленської. Вона спрямована на розбудову якісної системи надання послуг у сфері психосоціальної підтримки та розвиток культури піклування про ментальне здоров'я.

Вона зазначила, що разом із глобальною платформою Саміту перших леді та джентльменів і Всеукраїнською програмою ментального здоров’я “Ти як?” приєднується до місяця обізнаності про ментальне здоров’я, і запропонувала відео, де запросила перших леді та джентльменів світу та усіх охочих до розмови “про важливість і крихкість ментального здоров’я, про те, що дає сили триматися в погані дні, та про рецепти самодопомоги”.

Міжнародне дослідження в 11 країнах світу підтвердило, що збереження ментального здоров’я належить до топової п’ятірки викликів сьогодення.

“Тож маємо знайти свій власний рецепт стійкості. Пропоную ділитися секретами й тонкощами, щоб множити нашу з вами стійкість. І допомагати одне одному відновлюватись: допомагаючи тим, хто цього потребує, ми й самі почуваємося краще”, - зауважила перша леді.

https://vakulove.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/ty-iak-misiats-obiznanosti-pro-mentalne-zdorovia

Підтримувати власне ментальне здоров'я можна самостійно. Для цього необхідно: дбати про режим сну; уникати стресових ситуацій та навчитись адекватно на них реагувати; збалансувати харчування і додати фізичної активності — іноді достатньо активізувати організм та налагодити гормональний фон, щоб виправити ситуацію.

https://minre.gov.ua/2024/05/01/v-ukrayini-rozpochavsya-misyacz-obiznanosti-pro-mentalne-zdorovya/

Інформаційна хвилинка

 24 травня відзначають День слов'янської писемності та культури, Європейський день парків, День авіаційного техніка, Всесвітній день відеоігор, Міжнародний жіночий день за мир і роззброєння, Міжнародний день тіари, Всесвітній день шизофренії.

У психології особистості існує безліч фундаментальних концепцій і теорій, які допомагають нам зрозуміти себе і навколишній світ. Розбираючись у цих основах, ми можемо усвідомити вплив нашої індивідуальності на наше мислення, почуття і поведінку.

Значна роль у психології особистості відводиться поняттю „самооцінка”. Самооцінка є важливим аспектом психологічного здоров’я, тому що вона формує наше ставлення до себе і впливає на самовідчуття та самодовіру.

Однією з ключових концепцій є „ідентичність”. Ідентичність визначає нашу самооцінку та орієнтацію в житті, а також взаємодію з іншими людьми. Роздуми над своєю ідентичністю та пошук свого місця в суспільстві є основоположними елементами самопізнання.

https://ua.crp-wroclaw.com/blog/

Цікаво знати

 

21 травня відзначається Міжнародний день чаю, Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку, Всесвітній день медитації. 

Генеральна Асамблея ООН 21 грудня 2019 року офіційно затвердила свято «Міжнародний день чаю» (International Tea Day), яке відзначається щороку 21 травня.

Цей день покликаний стимулювати попит на чай, особливо в країнах-виробниках чаю з низьким рівнем споживання на душу населення, а також вирішити проблему скорочення споживання в традиційних країнах-імпортерах. Він сприяє сталому виробництву і споживанню чаю та підвищує обізнаність про його роль у боротьбі з голодом і бідністю.

У 2001 році ЮНЕСКО прийняла загальну декларацію про культурне різноманіття, а в грудні 2002-го Генеральна Асамблея ООН проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного розмаїття в ім’я діалогу та розвитку. У 2003 році це свято вперше офіційно відзначили у всьому світі.

Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку має за мету підвищення обізнаності суспільства щодо необхідності й важливості культурного розмаїття; сприяння поширенню позитивної думки та поваги до культурних меншин у кожній державі; уникнення конфліктів шляхом подолання негативних стереотипів стосовно плюралізму культур; привернення уваги людства до проблеми зникнення традицій.

Щорічно 21 травня відзначається неофіційне, проте актуальне сьогодні, у часи швидкого темпу життя, свято – Всесвітній день медитації (World Meditation Day).

Медитація народилась дуже давно: ще близько 1500 року до н.ч. народ Індії записав відомості про цю практику. І тоді, і зараз медитація є невіддільною частиною східних релігій. Медитативна практика допомагає відірватись від думок й буденного життя, подолати стресову напругу та відшукати шлях до власної душі.

Одягни вишиванку, Україно моя!

 Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти давні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня^[1][2]. Свято не прив'язане до жодного державного чи релігійного. До нього може долучитися будь-хто, одягнувши вишиванку.(https://uk.wikipedia.org/wiki/)

Якого числа День вишиванки

Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно в третій четвер травня. У 2024 році свято випадає на 16 травня.

Як з'явився День вишиванки

День вишиванки з'явився з ініціативи студентки Чернівецького університету ім. Федьковича Лесі Воронюк у 2006 році. Вона запропонувала іншим учням прийти на заняття у вишиванках в один день. Спершу до акції приєдналося кілька десятків студентів. Потім у вишитому одязі почали приходити викладачі, а свято стало відомим у місті.

Поступово День вишиванки став поширюватися по всій Україні, але найпишніше відзначається у Чернівцях. Дата свята спеціально призначена на будній день, щоб наголосити, що вишиванка може бути звичайним повсякденним предметом, а не лише святковим одягом.

День вишиванки – свято національної єдності, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу, а також об'єднати українців. Вишиванка – символ, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, віросповідання чи політичних поглядів.

15 травня - День сім'ї

 

День сім'ї в Україні 2024: нова дата і традиції свята

День сім'ї - одне з найзворушливіших свят. Довгий час день сім'ї Україна відзначала 8 липня, але цього року дата святкування змінилася. Розповідаємо, чому, коли тепер відзначають День сім'ї в Україні 2024 і про його традиції.

Коли День сім'ї 2024 в Україні

У 2023 році в Україні відзначали два сімейні свята:

• 15 травня - Міжнародний день сім'ї;
• 8 липня - український День сім'ї (День родини).

До того ж останню дату, 8 липня, святкували з 2011 до 2023 року і вона збігалася з російським Днем сім'ї, любові та вірності. В українському суспільстві склалися різні погляди щодо доцільності його святкування.

День сім'ї - традиції

Сім'я - найдорожче, що є в житті. Особливо її цінність відчуваєш зараз, у нелегкий воєнний час. У День сім'ї традиційно відбуваються просвітницькі та святкові заходи - тематичні конференції, благодійні акції, концерти. У Міжнародного дня сім'ї щороку змінюється тема свята - наприклад, проблеми бідних сімей, культура здорового життя в сім'ї, виховання дітей, сімейні традиції тощо.

Але головне завдання цього дня - приділити увагу дорогим серцю людям. Влаштуйте у свято сімейний обід або вечерю, вирушайте разом на пікнік, згадайте всі разом своє генеалогічне дерево. А якщо немає можливості зустрітися з рідними, то постарайтеся зателефонувати їм і сказати "Люблю" і "Спасибі" за все світле і хороше, що вони подарували нам.

Психологія: сім’я і здоров’я.

Мета нашого суспільства – щастя людини, й однією з важливих його складових є здорова, міцна сім'я. Саме вона вирощує та виховує повноцінне майбутнє покоління. Така сім'я не формується сама собою, вона створюється зусиллями обох членів подружжя, об'єднаних спільним почуттям і прагненням

Для щасливого родинного життя кожний із подружжя має бути носієм певних духовних цінностей – кохання, вірності, відповідальності, почуття власної повноцінності, терпимості, з повагою ставитися до членів своєї сім'ї, бути завжди готовим допомогти у складній життєвій ситуації.

Шлюб – це союз, укладений між чоловіком і жінкою на офіційних правових засадах, які закріплюють їхні матеріальні й особисті інтереси. Мета шлюбного союзу – створення сім'ї.

Сім'я – соціально активна група людей, пов'язаних кровною чи шлюбною спорідненістю на основі взаємної спільності мети, інтересів і моральної відповідальності, які ведуть самостійну господарсько-економічну діяльність, дотримуючись законів і правил, прийнятих у державі.

Сім'я утворює основу суспільства, котре стоїть на сторожі її інтересів. Усі релігії також беруть під захист сім'ю, шлюб і всі основні події родинного життя.

Одним із факторів, які впливають на тривалість і повноцінність життя людини, є шлюб та благополучна сім'я. Вчені довели, що коли людина в шлюбі, вона може до своєї тривалості життя додати ще 5 років, а якщо ні, то з кожних 10 років прожитих одиноко, треба вираховувати по 1 року. Сім'я забезпечує здоровий спосіб життя. До речі, майже всі довгожителі одружені.

Сімейне життя - це своєрідна життєва школа, у якій чоловік і дружина вчаться турбуватися про дітей, їхнє виховання. У сімейному житті неминучі відречення від своїх егоїстичних бажань, однак це не збіднює, а збагачує добротою, справедливістю, ніжністю.

https://osvita.ua/vnz/reports/psychology/29422/

Психологічна готовність дитини до школи

 

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ НУШ

Шановні батьки, ваша дитина вперше переступить поріг нового освітнього закладу, де на неї чекатимуть цікаві уроки, веселі перерви, змістовне дозвілля, гарні друзі та перша вчителька. Щоб навчання першокласника було цікавим, результативним, приносило користь дитині і радість батькам, ми пропонуємо вам низку порад.

Пам’ятка батькам першокласника:
§ Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
§ Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
§ Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
§ Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
§ Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
§ Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
§ Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
§ Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
§ Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.
10 речей, які повинні виконати батьки першокласника:
1. Малюк, швидше за все, буде хвилюватися і сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим надписом.
2. Багато хто з батьків вважає, що подарунків цього дня робити не обов’язково. Між тим яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання і, з іншого боку, підкреслить важливість події.
3. Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом з дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього… і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!
4. На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!
5. Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк вперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.
6. Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.
7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов перший день. Поцікавтеся, що вона робила і, обов’язково похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть, якщо вона вмудрилася щось загубити).
8. Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів – їм також буде приємно привітати першокласника.
9. Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.
10. Засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!

10 заповідей для батьків першокласника:
1. Починайте “забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: “який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”.
2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя  відповідайте: “Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.
5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими.  Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Розділяйте добро і зло. Не вигадуйте,тільки факти - чому "так можна,а чому ні". Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння. Розвивайте вміння чути думку інших.
9. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: “Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

 Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Інформаційна хвилинка

 Психологічні тести для дітей

https://wordwall.net/uk-ua/community/

https://pustunchik.ua/ua/tags/testy

Види булінгу можна об’єднати в групи вербального, фізичного та емоційного (соціального) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу. 70% знущання відбувається вербально: принизливі обзивання, дошкуляння, жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих чуток та пліток.

Особливості різниці конфлікту та булінгу?

• Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя).
• Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.
• Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.
• Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо.
• Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).

Як запобігти булінгу в школі – поради психолога

https://nus.org.ua/articles/yak-zapobigty-bulingu-v-shkoli-porady-psyhologa/

У початковій школі відповідальним за атмосферу та емоційний стан колективу, безумовно, є дорослий, який перебуває в приміщенні з дітьми в цей момент (класний керівник, педагог, асистент учителя тощо). Саме він має сформувати відчуття фізично-емоційної безпеки для кожної дитини. Це водночас дасть змогу досягти підвищення ефективності навчання. Тож учитель має пам’ятати та керуватися основними принципами побудови емоційно здорового колективу учнів:

1. Правила. Кожна спільнота (не лише шкільна) функціонує за певними нормами і правилами: що і в якому порядку робиться, яка поведінка неприпустима, як вирішують конфлікти тощо. У дитячій шкільній спільноті правила встановлюють дорослі. Але вони мають бути донесені і зрозумілі кожним її членом. І це – так само завдання дорослого.

“Що з тобою відбувається? Яка тобі потрібна допомога, щоби ти зрозумів та засвоїв ці правила?” – такі запитання варто ставити “бунтівникам”, поки ситуація не вийшла з-під контролю.

2. Режим. Діти, особливо молодшого шкільного віку, опановуючи ритм системи навантаження та відпочинку шкільного розкладу потребують своєчасних перерв у незвичному для них нерухомому стримуванні на уроках. Тож якщо вчитель має звичку затримувати дітей після дзвоника, проводити класні години на перервах чи застосовувати як покарання позбавлення відпочинку, зростає агресія. Зменшення рухового режиму призводить до підвищення внутрішнього напруження, і воно має знайти вихід у іграх або організованих рухливих вправах кінестетичної освіти чи на командотворення.

3. Спільне завдання. Це те, що здатне об’єднати в спільноту абсолютно різних людей. Школа – не клуб за зацікавленнями, отже – самі діти не зможуть знайти ідею, яка об’єднала б усіх. Таку ідею має запропонувати вчитель. Це може бути навчальний проєкт, підготовка концерту, дослідження – будь-що. Адже в протилежному випадку клас може об’єднатися навколо ідеї деструктивної – цькування слабшого. Деструктив вимагає менше енергії, тож цей шлях суттєво легший.

4. Лідерство. У початкових класах безумовним лідером спочатку є вчитель. І діти несвідомо “зчитують” його поведінку та ставлення до кожного з членів колективу і відповідно реагують повагою, наслідуючи ставлення наставника.

Насамперед, варто пам’ятати, що жертва, агресор та рятівник – це не характеристики людей, а ролі, які вона добровільно беруть на себе. І ті дії, які вчиняє кожен у конфлікті, є лише аспектом поведінки. Тож і працювати із вирішенням конфлікту потрібно в цій площині: можна засудити поведінку, вчинок, але не людину.

Конфлікт та шлях його вирішення – спосіб показати дитині її цінність, навчити конструктивного діалогу на гуманістичних засадах спілкування, з повагою до потреб обох сторін. Для дорослих це привід звернути увагу на дитину: що з нею відбувається, чого насправді вона потребує і яка їй необхідна допомога.

Найкращий спосіб вирішення конфлікту – його профілактика. Тож починати варто з навчання педагогів та адміністрацій шкіл основ лідерства, протидії булінгу, в тому числі з боку батьків, давати їм інструменти згуртовування дітей навколо спільних завдань. Завдання вчителя – не просто прийти в клас, відчитати лекцію в шумі-гамі й піти в інший клас, а навчати власним прикладом людяної взаємодії, залучати в колективні взаємини з дітьми і спрямовувати їх там, де в них ще не вистачає досвіду.

Але для цього вчитель сам має відчувати свою гідність, не беручи на себе роль жертви в розвитку конфлікту вже з батьками чи адміністрацією, демонструючи безпорадність. На щастя, сьогодні все більше батьків уважно ставляться до емоційного здоров’я своїх дітей і готові розв’язувати проблеми конструктивно.

І найголовніше: у конфлікті можна давати оцінку поведінці, але не особистості дитини, прояснити в чому насправді інтереси сторін і як знайти компроміс”.